Степан Бандера - борець за волю України

1 січня в Україні святкуватимуть не тільки Новий рік, а й ще одну важливу дату. Цього дня 114 років тому народився Степан Бандера - політичний діяч відомий на всю Україну.

Що зробив Бандера для України

Портрет Степана Бандери для України - це втілення національної ідеї, а саме - визволення країни та українського народу, боротьби за свободу і незалежність України.

Степан Бандера народився в 1909 році на землях Івано-Франківщини в родині священика. Уже в підлітковому віці (у 13 років) Степан Бандера вступив до скаутської організації "Пласт", що працювала на благополуччя України та займалася патріотичним вихованням української молоді.

Бандері була уготована важлива і легендарна місія керівництва ОУН (Організації Українських Націоналістів), яка боролася проти німців у період окупації України, а далі - проти загарбників-більшовиків.

Нині особистість Бандери для України - це уособлення почуття національної гідности, яке за будь-яких умов залишається непохитним.

Його головними принципами були:

соборна

національна

вільна

демократична Україна

Саме ці аспекти під час війни України з Росією - особливо нагальні для кожного українця.

Нині Україна переживає те, проти чого невпинно боровся Степан Бандера, з цієї причини його ім'я так часто лунає з ворожих вуст. Для росії, яка тримає за мету поневолення та руйнування, ім'я Степана Бандери дорівнює стійкості та незламності України.

Маленька за зростом людина - Степан Бандера (за деякими даними його зріст становив 159 см), став символом героїчної стійкості країни, яка не раз зазнавала агресії та спроб знищення.

Степан Бандера - цікаві факти

Крім відомих фактів боротьби за незалежність України, про життя Бандери відомі ще інші цікаві факти:

Степан Бандера з дитинства готувався до фізичних випробувань і тортур. Розуміючи, що до нього за його націоналістичну діяльність можуть застосовувати тортури, вставляв собі під нігті голки і тренувався приймати біль.

У Бандери було троє дітей. Довгий час родина жила в Мюнхені під прізвищем Попель, а діти не знали, що їхній батько - той самий лідер ОУН Степан Бандера.

Степана Бандеру намагалися вбити 8 разів. Більшість зі спроб провалилися завдяки Службі безпеки ОУН.

Лідера ОУН убив агент КДБ за допомогою пістолета-шприца з ціоністим калієм.

Степан Бандера був на 10 сантиметрів нижчим за Наполеона.

У 1941 році керівник ОУН відмовився скасувати Акт проголошення Української Держави, за що його відправили до концтабору, де він пробув до 1944 року.

Двох братів Бандери було закатовано в Освенцимі.

Заходи з нагоди дня народження Степана Бандери

За довоєнних часів по всій Україні 1 січня щорічно відбувалися смолоскипні ходи на честь Бандери.

За деякими даними, у 2021 році в країні відбулося 56 масових заходів під наглядом Національної поліції.

Зазвичай, 1 січня головними вулицями міст проходять маси людей із портретами Бандери, плакатами та прапорами, скандуючи націоналістичні гасла про свободу та незалежність.

Цей захід нагадує про ціну свободи України та важливість особистостей у її історії.

Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок

Сьогодні у світі відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Дата 25 листопада  вибрана не випадково. Саме цього дня, восени 1960-го року під час політичних протестів у Домініканській Республіці, за наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо були жорстоко вбиті три сестри Мірабал, що були активними учасниками супротиву. Показова  кривава страта сестер збереглася в народній пам’яті надовго та мала світовий резонанс. У 1981 році активістки жіночих рухів вирішили вибрати дату їх загибелі як день протесту проти насильства щодо жінок. А з 1999 року цей день став міжнародною датою.

Незважаючи на те, що ми живемо в XXI столітті, статистика про факти насильства щодо жінок є невтішною. Більше того, можна навіть з упевненістю стверджувати, що офіційні дані про це не відображають реальний масштаб проблеми.

Причин декілька. Це і відсутність систематичних досліджень з цього питання, і замовчування проблеми самими жертвами через страх, сором чи забобони. Загалом зібрані дані свідчать про те, що 33,4% жінок хоча б раз у житті зіткнулися з насильством щодо себе, в тому числі фізичним. 20% жінок є жертвами зґвалтування чи спроб зґвалтування.

Враховуючи, що частка жінок серед населення світу складає близько 49,7%, що становить трохи більше 3 мільярдів, то стає зрозумілим наскільки великі ці показники. Насильство щодо жінок і дівчаток є одним з найбільш поширених порушень прав людини в сучасному світі, з яким надзвичайно важко боротися і яке має катастрофічні наслідки.

Воно проявляється в фізичного, сексуального та психологічного формах, зокрема:

• насильство з боку партнера (побиття, психологічне насильство, зґвалтування в шлюбі, вбивство);
• сексуальне насильство і домагання (зґвалтування, насильницькі статеві акти, небажані сексуальні аванси, сексуальне насильство над дітьми, примусові шлюби, вуличні домагання, переслідування, кіберпереслідування);
• торгівлю людьми (рабство, сексуальна експлуатація);
• дитячі шлюби.

Декларація про викорінення насильства щодо жінок, прийнята в 1993 році, визначає термін «насильство щодо до жінок» так: «будь-який акт насильства, здійснений на підставі статевої ознаки, який заподіює або може заподіяти фізичну чи психологічну шкоду або страждання жінки, а також погрози скоєння таких актів, примус або довільне позбавлення волі, чи то в суспільному чи в особистому житті».

Насильство щодо жінок є перешкодою на шляху досягнення прогресу в області рівності, розвитку і миру, а також забезпечення прав жінок і дівчаток. Головний принцип Цілей сталого розвитку – щоб ніхто не був забутий – не зможе бути досягнутий без викорінення насильства над жінками.

Насильство щодо жінок явище складне, багатогранне. Воно проявляється і в абсолютно очевидних фактах, і завуальовано під стали вже звичними для нашого життя явищами. Але ніяке насильство не проходить безслідно. Щоб викоренити це остаточно, потрібні всеосяжні заходи, що мають суспільний характер і закріплені законодавчо.

День гідності та свободи

Його встановлено згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, повідомляє Укрінформ.

День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але був скасований.

Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Однак на відміну від подій Помаранчевої революції, цього разу обстоювання гідності та свободи коштувало багатьох життів українських патріотів: 106 людей були вбиті і понад 2 тис. поранені. А навесні 2014 року розпочалася військова агресія росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.

Генштаб ЗСУ привітав українців з Днем Гідності та Свободи.

"21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи – свято, встановлене на знак вшанування патріотизму та мужності громадян, які у 2004 та 2013 роках стали на захист демократичних цінностей і європейського вибору нашого народу", - ідеться в повідомленні Генштабу.

Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний закликав українців пам’ятати про ціну свободи.

«Вітаю із Днем Гідності та Свободи! Ціна нашої свободи – висока, пам'ятаймо про це!», - наголосив Залужний.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук висловив переконання, що Україна, як і у 2004 та 2013 роках, знову відстоїть свої Свободу та Гідність, але на цей раз уже назавжди.

Спікер відзначив, що цей день було встановлено у 2014 році з метою відданя належної шани тим, хто у 2004 та 2013 роках постали на захист гідності та свободи українського народу, що призвело спочатку до Помаранчевої революції, а потім до Революції гідності.

«Дуже важливо розуміти, що в 2004 році український народ постав на захист не конкретного кандидата у президенти, а саме на захист своєї свободи обирати керівника держави, а також на захист своєї гідності, оскільки не захотів мати президентом нав'язану росією двічі судиму людину, яка програла навіть нечесні вибори. Та й у 2014 році український народ постав на захист не тільки європейського вектора розвитку, він захищав свободу обирати собі долю незалежно від думки росії, а і свою гідність, оскільки гідний народ не може допустити знущання влади над своїми дітьми тільки за те, що вони публічно висловили свою незгоду з нею», - заявив Стефанчук у привітанні.

Гідність та свобода вписані в генетичний код українців, наголошує Прем'єр-міністр України Денисм Шмигаль.

«Століттями українська нація доводила, що ніхто не позбавить нас цих якостей. Цю істину підтвердили й доленосні для незалежної України революції та війна з російським загарбником. Агресор може спробувати лишити нас світла чи тепла, спробувати захопити наш дім, нашу землю, але йому не забрати в українців ані Гідність, ані Свободу», - йдеться у привітанні Прем'єр-міністра.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба зазначив, що слова «гідність» і «свобода» рік тому були головними для українців, а сьогодні вони стали синонімами України для всього світу.

«Україна щодня доводить, що гідність та свобода сильніші за підлість і терор. Згадайте ту зиму на Майдані. Було холодно, темно, страшно. Не лише за себе, а й за майбутнє країни. Але наша віра була сильнішою, і врешті ми перемогли. Ця віра за дев’ять років загартувалася та зміцнилася. Це одна з причин, чому я переконаний, що Україна вистоїть цю зиму та переможе», - наголосив Кулеба.

Цьогоріч День Гідності та Свободи відзначається на тлі повномасштабного вторгнення рф, яке розпочалося 24 лютого. Україна знову бореться за свою свободу та незалежність, захищаючись від агресора.

Як діяти під час ядерного вибуху

Останнім часом росія все частіше погрожує застосуванням ядерної зброї. Високопосадовці країн Заходу заявляють, що до цих заяв треба ставитися серйозно, але поки вважають реалізацію таких погроз малоймовірною.

Хоча в українській розвідці і кажуть про «велику загрозу» застосування ворогом тактичної ядерної зброї.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при РНБО тим часом опублікував детальну інструкцію, як треба діяти у разі ядерної атаки.

Головне правило: почувши сирену, прямуйте в укриття. Далі увімкніть радіо, телебачення або скористайтесь інтернетом для отримання сповіщення про відповідну загрозу та про подальші дії.

Також бажано заздалегідь подбати про наявність радіоприймача з живленням від батарейок, оскільки у зоні ураження може не працювати інтернет та зникне електропостачання від мережі.

Якщо ядерний вибух застав вас на вулиці

Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.

Лягайте на землю. Спробуйте знайти в секундній доступності заглиблення або виступ, за яким можна сховатись від ударної хвилі та уламків.

Спробуйте закрити всі відкриті частини тіла: ляжте ногами в бік вибуху, обличчям донизу, підкладіть руки під себе, щоб захистити їх від опіків та травмувань. По можливості, прикрийте вуха навушниками — це захист від баротравми. Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них. Однак ці підручні засоби не можуть повністю захистити від внутрішнього опромінення. Тому важливо якнайшвидше потрапити в укриття.

Біжіть в укриття одразу, як з’явиться можливість звестися на ноги й коли минула вибухова хвиля від застосування ядерної зброї. Бігти в укриття треба враховуючи напрям вітру. Якщо він дме з епіцентру вибуху – пересувайтесь перпендикулярно (ліворуч або праворуч) напряму вітру. В іншому випадку – рухайтесь проти вітру.

Головний критерій пошуку укриття – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей. Зони будівлі, де найбезпечніше сховатись у разі застосування ядерної зброї, дивіться на ілюстрації.

Перш, ніж потрапити в укриття, зніміть верхній шар одягу. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення й зменшить час, протягом якого ви перебуваєте під впливом опромінення. Щоб запобігти розсіюванню радіоактивного пилу, будьте дуже обережні, знімаючи одяг, намагайтесь уникнути контакту шкіри з забрудненим одягом. Покладіть одяг в поліетиленовий пакет або герметичний контейнер. Найкращим варіантом буде переодягнутися повністю та якнайшвидше провести дезактивацію.

Переконайтесь, що в приміщення, яке ви використовуєте як укриття, не потрапляє повітря ззовні. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.

Дистанціюйтесь від інших людей у приміщенні, не торкайтесь їх. Ви можете спричинити радіоактивне забруднення одне одного.

Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.

Проведіть дезактивацію – заходи для очищення від радіаційного забруднення тіла, приміщення, поверхонь та предметів, з якими ви контактуєте. Для змивання радіоактивного забруднення зі шкіри та поверхонь можна використовувати водопровідну воду, якщо не було офіційних повідомлень про заборону її використання! 

Рекомендовано прийняти прохолодний душ з використанням миючих засобів. Уникайте сильного тертя шкіри, це може призвести до пошкодження шкіри та потрапляння радіонуклідів до організму. Якщо немає змоги прийняти душ, омийте всі відкриті ділянки шкіри, особливо руки й обличчя. Використовуйте мило й велику кількість води. Не тріть шкіру в місцях, де є подряпини чи рани, аби запобігти потраплянню радіонуклідів до організму. Якщо у вас зовсім немає доступу до води, скористайтеся вологою серветкою, чистою вологою тканиною або вологим паперовим рушником. Ретельно протріть усі відкриті ділянки шкіри.

Поверхні й предмети протріть вологою ганчіркою або серветкою. Це обов’язково, не залежно від того, яке приміщення ви використовуєте як укриття.

За можливості одягніть чистий, щільний максимально закритий одяг, що не міг зазнати радіоактивного забруднення.

Знайдіть джерело інформації (радіо, телевізор, інтернет). Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.

Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації.

Якщо ядерний вибух застав вас у приміщенні

Переконайтесь, що в приміщення не потрапляє повітря. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.

Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації. Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.

Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.

Якщо члени вашої сімʼї на момент застосування ядерної зброї були в іншому укритті, вони мають залишитись там, доки не буде дозволу покинути його.

Тримайте своїх домашніх тварин усередині укриття.

Не вживайте водопровідну воду до отримання відповідного повідомлення про її безпечність.

Якщо ядерний вибух застав вас у дорозі

Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.

Зупиніть автомобіль на безпечній частині дороги. Закрийте всі вікна, двері, люки та будь які отвори, перекрийте потік повітря ззовні.

Прийміть захисну позу (закрийте голову руками та опустіть лікті на коліна). По можливості, прикрийте вуха навушниками — це захист від баротравми. Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них, поки не опинитесь в укритті: це має захистити вас від потрапляння радіонуклідів в організм.

Після вибуху негайно треба знайти укриття. Головний критерій – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей.

Якщо ваша дитина під час ядерного вибуху – у школі або садочку

Якщо на момент ядерного вибуху ваша дитина була в закладі освіти, вона має залишатись там в укритті з рештою дітей.

Навіть якщо школа або садок в пʼятихвилинному доступі від дому, не потрібно виходити з укриття і забирати дитину. Це нашкодить вам, бо на вулиці ви можете зазнати радіаційного впливу, вашій дитині, а також іншим дітям й вчителям або вихователям, які перебувають в укритті школи чи садочка. Згідно норм безпеки приміщення для укриття мають загерметизувати зсередини, аби туди не потрапляти шкідливі речовини ззовні. Батьки, що прийшли з вулиці, можуть переносити на одязі радіоактивний пил, або він разом з повітрям може потрапити у приміщення, де переховуються діти.

Також рекомендують скласти тривожний рюкзак для своєї дитини, у ньому мають бути: пляшка чистої води; поживні батончики чи снеки в герметичних упаковках;

нотатка від батьків, у якій вказано ПІБ дитини, контактні дані батьків та ближніх родичів (імена, телефони, адреси); телефон (за можливості), зарядний пристрій і павербанк; індивідуальний набір необхідних ліків, респіратори (запас на кілька днів); комплект змінної білизни та одягу; спальник, якщо ними на забезпечує заклад; улюблена іграшка або річ. Інші речі відповідно до віку дитину (підгузки, дитяче харчування).

Для того аби не навантажувати дитину важкими речами щоразу, коли вона йде до школи чи садочка, домовтесь з адміністрацією або вчителем (вихователем), щоб ці речі зберігались у закладі, але в швидкому доступі, аби їх можна було швидко брати під час тривоги.Якщо ви не впевнені у безпечності перебування вашої дитини в укритті навчального закладу у випадку ядерного вибуху – тоді рішення, чи навчатиметься ваша дитина офлайн, допоки є така загроза – ви приймаєте на власний розсуд.

Перша допомога постраждалому від ядерної зброї

При наданні допомоги постраждалому першочергово необхідно видалити радіоактивні речовини з його одягу (роздягнути або попросити роздягнутися) та обробити шкіру теплою водою з милом.

Видалення одягу, очищення шкіри, ран, отворів тіла необхідне для запобігання потрапляння радіонуклідів до організму та зменшення дози опромінення постраждалого й оточуючих. При наданні допомоги постраждалому слід максимально використовувати наявні засоби індивідуального захисту: рукавички, одноразові комбінезони та респіратори. Після надання допомоги постраждалому проведіть дезактивацію самому собі.

Очищення ран. Якщо людина отримала будь-які поранення під час застосування ядерної зброї, то через них радіоактивні речовини можуть потрапити всередину організму. Тому необхідно провести наступну процедуру:

накрити шкіру навколо відкритих ран водонепроникними пов’язками, щоб обмежити поширення радіоактивного забруднення на інші ділянки тіла.

обережно промити рани великою кількістю води або фізіологічного розчину.

Очищення вух та носа. Обережно протріть вуха та ніс зволоженим стерильним аплікатором із ватним наконечником.

Обробка ротової порожнини та очей. При потраплянні радіоактивних речовин через рот слід негайно почистити зуби зубною пастою й кілька разів прополоскати рот 3% розчином лимонної кислоти. При ураженні мигдалин доцільно прополоскати горло 3% розчином перекису водню. А очі необхідно обережно промити великою кількістю фізіологічного розчину або води.

Очищення волосся. Попросіть постраждалого помити волосся теплою водою з м’яким милом або шампунем. Воду, якою мили волосся, не можна використовувати для миття інших частин тіла. Уникайте потрапляння забрудненої стічної води в очі, вуха, ніс або рот. Висушіть волосся чистими рушниками.

Транспортування постраждалого. Загорніть забруднені ділянки або всього постраждалого у два шари простирадла. Стежте за температурою тіла постраждалого. Після транспортування медики, що приймуть постраждалого, мають провести огляд та дезактивацію транспортного засобу та обладнання й утилізувати все забруднене.

Дії у випадку вибоху поруч з тобою

На жаль, ми починаємо звикати до сигналу тривоги. Однак не завжди він застає нас в слушний час. Хіба для такого він може бути взагалі слушним?

Однак, іноді буває, що тривога і вибухи починають свою дію, коли люди знаходяться на вулиці. Йдуть за необхідними продуктами, або ж намагаються зібрати допомогу нашим військовим.

Державна служба України з надзвичайних ситуацій зібрала декілька рекомендацій у разі вибухів поруч з вами.

Що робити у разі випадку вибуху поруч з вами

ляж на землю та прикрий голову руками;

використовуй доступне укриття;

не поспішай покидати укриття;

допоможи пораненим;

не заходь у пошкоджені будівлі.

Після того, як стався вибух

Переконайтеся в тому, що ви не отримали значних травм.

Заспокойтеся та уважно озирніться навколо, чи не існує загрози подальших обвалів і вибухів, чи не звисає з руїн розбите скло, чи не потрібна комусь ваша допомога.

Якщо є можливість – залиште місце події. Якщо ви опинилися в завалі – періодично подавайте звукові сигнали. Пам’ятайте, що при низькій активності людина може протриматися без води п’ять діб.

Якщо ви опинилися під завалом, виконуйте всі розпорядження рятувальників.

Наслідки воєнних дій для довкілля

Вже понад 2 місяця Україна у вогні, під постійними ворожими обстрілами. Сотні тисяч життів були обірвані або зламані. 

За місяць війни, за даними ООН, 3,5 млн українців покинули країну, ще близько 11-12 млн переселилися в інші області. 

Але агресор зруйнував не тільки людські життя, а й руйнує навколишнє середовище, наслідки чого українці та українки відчуватимуть на собі не один рік. 

Вже більше сотні — стільки злочинів проти довкілля від російської агресії зібрали працівники ГО "Екодія" з відкритих джерел за перший місяць масштабної війни. 

Це несе нові екологічні ризики, які також можуть збільшити кількість людських жертв війни у майбутньому. 

Злочини проти довкілля теж є частиною воєнних злочинів. Згідно з Женевською конвенцією, "заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу".

З перших днів були зафіксовані обстріли та бомбардування промислових та енергетичних об'єктів, підпали лісів, підриви нафтобаз, забруднення Чорного та Азовського морів (в першу чергу через затоплення суден). 

Як примусити Росію заплатити за руйнування України

Так, 24 лютого відбувся вибух ворожого снаряду на території Трипільської ТЕС, яка розташована на Дніпровському узбережжі в 45 км південніше Києва та є найбільшим постачальником електроенергії у Київську, Черкаську та Житомирську області. 

На початку березня Міндовкілля ініціювало збір інформації про злочини проти довкілля, до ініціативи долучились різні громадські організації. Реальні збитки та вплив буде підраховано після перемоги, але від ДЕІ вже були озвучені перші 77 млн дол, лише за забруднення земельних ресурсів.

Будь-яка війна несе величезні екологічні загрози для населення, але бойові дії в Україні можуть призвести до особливо катастрофічних наслідків для навколишнього середовища. 

Схід України — це промисловий центр. Цей регіон найбільше індустріалізований. У звичайних умовах можна було б швидко локалізувати ризики, але не під обстрілами та постійними бомбардуваннями. 

Дуже часто російська армія не допускає фахівців для локалізації негативного екологічного впливу. 

22 березня був зафіксований підпал лісу в Чорнобильській зоні відчуження, але працівники ДСНС не могли дістатись туди через постійні обстріли. Станом на 24 березня пожежа локалізована. 

За даними Міндовкілля за останні два тижні зафіксовано понад 30 загорянь на площі понад 8700 га у Чорнобильській зоні. 

У зоні активних бойових дій зараз атомні станції, морські порти, склади небезпечних відходів (мінеральні добрива, пінополіуретан, лакофарбові та паливно-мастильні матеріали та ін.), промисловість, включно з хімічними та металообробними заводами.

Зафіксовані пожежі на нафтобазах, АЗС, сміттєзвалищах, є факти пошкодження об’єктів тепло- та водопостачання (каналізаційні насосні станції, фільтрувальні станції, водогони).

Весь світ сколихнули новини про захоплення Чорнобильської та Запорізької атомних станцій. Окупанти 14 березня підірвали частину боєприпасів на майданчику захопленої ЗАЕС. 

На Чорнобильській АЕС вони пошкодили високовольтну лінію, яка має постачати туди електрику, в тому числі та для охолодження відпрацьованого ядерного палива на місцевих сховищах. 

Через відсутність електроенергії температура в басейнах витримки підвищується, що потенційно може призвести до викидів радіоактивних речовин у навколишнє середовище. 

Радіація могла бути перенесена вітром на інші регіони України, Білорусі, росії та Європи. Українські енергетики полагодили високовольтну лінію, але Чорнобильська та Запорізька станція і досі під контролем росіян. 

Окрім ядерної небезпеки, обстріли та окупація підвищують ризик викидів токсичних відходів з промислових підприємств України. 

На сьогодні Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів містить докладні відомості про понад 23 тис. об’єктів, із них 2987 складів, що зберігають високотоксичні пестициди. 

Найбільша їх кількість розташована на території Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Харківської та Львівської областей. Частина із цих підприємств опинилася у зоні бойових дій. 

Так, на хімічному підприємстві "Сумихімпром", який знаходиться в околицях м. Суми, 21 березня, внаслідок ворожого обстрілу відбувся витік аміаку, у радіус ураження потрапило с. Новоселиця.

Найбільше екологічних злочинів зафіксовано у Київській, Харківській та Миколаївських областях. У цих областях ворог руйнував промислові та енергетичні об’єкти. 

Внаслідок ворожих обстрілів зафіксовані факти вибухів на ТЕС, захоплення та пошкодження Каховської ГЕС, руйнування газопроводів та газорозподільних станцій. 

Зокрема, підрив газопроводу у Харкові 27 лютого призвів до потужного вибуху та ударної хвилі, яка пошкодила будівлі в житлових районах міста. 

Згідно з нормами цивільної безпеки, аварія такого масштабу є техногенною катастрофою, а значить, населенню бажано негайно покинути місця, близькі до аварії. 

Ще з 2014 року Донбас був на межі екологічної катастрофи, через окупацію території проросійськими силами та активних військових дій упродовж 8 років. 

Через відсутність доступу до всієї території не відомо остаточної інформації про шкоду довкіллю за ці роки. Були уражені об'єкти водопостачання, залишаючи сотні тисяч мирних жителів без доступу до води. 

Відбувалось пошкодження енергетичної інфраструктури, що призводило до збоїв у роботі насосної системи, наражаючи тим самим на ризик затоплення у шахтах, що зберігають токсичні та ядерні відходи.

За останній місяць також були зафіксовані збройні напади на енергетичну інфраструктуру, що призвело до затоплення шахти "Золоте", обстріл "Градами" Авдіївського коксохімічного заводу та бомбардування нафтопереробного заводу у Луганській області.

Самі бойові дії призводять до не менших небезпек: розлите паливо, зруйнована техніка та відпрацьована зброя, підірвані ракети — все це забруднює ґрунт та ґрунтові води хімічними речовинами та важкими металами. 

Навіть після завершення війни деякі екологічні наслідки проявлятимуться роками. На територію України було випущено понад 1100 ракет, знищено близько 4000 одиниць воєнної техніки окупантів різного типу. Це призведе до накопичення канцерогенного сміття. 

Російські війська створюють не тільки техногенні та екологічні катастрофи, вони також руйнують природні території, які забезпечували середовище існування рідкісних видів та оселищ, які знаходяться під загрозою зникнення. 

За даними Української природоохоронної групи, 44% найцінніших територій природно-заповідного фонду опинилися в зоні бойових дій, під тимчасовим контролем російських загарбників або є недоступними для України.

Зібрана інформація є тільки першим етапом для оцінки злочинів проти довкілля, скоєних росією. 

У розпал бойових дій, важко побачити реальний масштаб та рівень забруднення навколишнього середовища. Навіть за таких умов вже маємо більше сотні зафіксованих злочинів тільки за місяць. 

Реальну оцінку вдасться зробити після завершення активних бойових дій, а наслідки українці та українки будуть відчувати роками. Тому зараз важливо фіксувати злочини проти довкілля, аби далі мати змогу судити росію і за них.

Чорнобиль - незагоєна рана на тілі нашої Землі

Чорних дат у людства є немало.

Кожна з них — це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, —

Вибух на Чорнобильській АЕС.

26 квітня… В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Минає 36 років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: i тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, i тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі.

Чорнобиль… Він увійде назавжди в історію людства, як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього.

Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні ці слова гірким болем відлунюють в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Повернувшись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя… Адже ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.

Зойкнула Земля чаіним криком

– Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

– Йди, синочку, хто ж коли не ти?

За покликом рідної землі на захист свого народу першими до палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Незабаром прибуло підкріплення з міста Прип’ять на чолі з лейтенантом Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Біда розчинилась в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису.

Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям. Пам’ять… Це єдине, що ми можемо віддати героям, які за покликом рідної землі вступили у палаючий реактор на захист рідного народу. Ці люди, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України. Доземно схиляємося голови в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу. Вічна слава героям! Вічна слава!!!