Блог Лимар Галини Миколаївни: квітня 2020

середу, 29 квітня 2020 р.

Визначні пам'ятки історії та культури Тернопільщини

Тернопільщину можна порівняти з великим супермаркетом для туристів. Кожен обов'язково знайде тут місця, найбільш близькі його інтересам. Вас приваблює старовина, середньовічні фортеці і замки? Тут їх безліч. Подобається екстрим, хочете чогось незвичайного? Ласкаво просимо в підземне царство печер. Жадаєте здійснити паломництво святими місцями? Почаївська лавра і святі храми готові вас зустріти. Полюбляєте гуляти на природі? Тоді ви закохаєтеся в Дністровський каньйон.

Пам'ятки архітектури і старовини Тернопільщина славиться своїми замками. Багато з них залишилися в спадок від польських і литовських шляхтичів. Зараз ця спадщина об'єднує Національний заповідник «Замки Тернопілля». На згадку про Австро-Угорську імперію залишився унікальний міст-віадук.

Збаразький замок Найцінніша пам'ятка історії – Збаразький замок 17 століття, який носить ім'я його засновників – князів Збаразьких. Він стоїть на горі, оточений ровом і валами, немов символ могутності й величі століть. Поруч розкинувся парк. Двоповерховий палац побудований у стилі пізнього Ренесансу.

Палац Вишневецьких, Вишнівець У невеликому містечку Вишнівець Збаразького району на Тернопільщині є дивовижна пам'ятка архітектури 18 століття палац останнього з представників княжого роду Вишневецьких, Михайла Сервеція. Князь не мав спадкоємців, тому вирішив здивувати всіх новою спорудою – і, дійсно, залишив про себе пам'ять на віки. У наш час палацовий комплекс у стилі Ренесанс з Вознесенською замковою церквою і парком називають українським Версалем. Сьогодні палац входить до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».

Скалатський замок, Скалат У селі Скалат теж уціліла частинка середньовічної архітектури – вежі Скалатського замку 17 століття. Замок повністю, на жаль, не дожив до наших днів, був зруйнований під час Другої світової війни. Але потужні кутові башти зберігають дух суворих століть, зараз там музейна експозиція заповідника «Замки Тернопілля».

Теребовлянський замок, Теребовля У райцентрі Теребовля ви зможете помилуватися мальовничими руїнами Теребовлянського замку. Дотепер стіни чотирьох- і п'ятиметрової товщини виглядають вражаюче, нагадуючи про неприступність фортеці за часів середньовіччя. Замок багато разів перебудовувався, а ті стіни, які дожили до наших днів, датуються 17 століттям. У наш час ця пам'ятка архітектури входить до складу заповідника «Замки Тернопілля».

Бережанський замок У містечку Бережани на Тернопільщині є фортифікаційна споруда 16 століття, яку вважають видатним захисним укріпленням епохи Ренесансу – Бережанський замок. На жаль, колись неприступна твердиня багато років руйнувалася, але зараз у замку ведуться реставраційні роботи, формуються музейні експозиції.

Єзуїтський монастир у Кременці Найкрасивішою будівлею Кременця і його символом вважається єзуїтський монастир (колегіум). Це архітектурний ансамбль 18 століття, в якому переплетені стилі бароко і рококо. Він є домінантою міста – добре роздивитися будівлю можна із Замкової гори. Будинки костелу займають різні установи, а храм використовується за призначенням релігійною громадою. У Кременці варто подивитися також на палац Дзембовських і руїни фортеці

Тернопільське озеро з островом закоханих
Найбільш упізнаване місце в Тернополі і його візитівка – це величезний ставок у центрі міста площею 300 гектарів. Цікаво, що озеро це – штучне, а створене було ще в середині 16 століття, щоб захищати місто від турків і татар. Тобто ставок був частиною фортифікаційних споруд. Зараз на озері облаштовані набережна, фонтани, пляжі, розважальний комплекс, і навіть яхт-клуб. Тут можна покататися на катері. Навколо озера розкинулися парки. Є тут і острів закоханих з альтанкою – романтичне місце для прогулянок і фотосесій молодят. Взимку ставок перетворюється на величезний каток.

Дністровський каньйон
Дністровський каньйон, що вражає неймовірними краєвидами, пролягає територією чотирьох областей – Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької та Хмельницької. У Тернопільській області найцікавіша ділянка біля райцентру Заліщики. По суті – це місто-острів, що омивається Дністром. Погляду відкриється ні з чим незрівнянна панорама з оглядового майданчика села Хрещатик.

Джуринський водоспад За 27 км від Заліщиків у селі Нирків знаходиться одне з найцікавіших місць Тернопільщини – Джуринський, або Червоногородський, водоспад з трьома каскадами висотою 16 м і шириною 20 м. Це приголомшливе видовище, яке варто побачити. Сміливці можуть скупатися в нижній частині водоспаду.

Святі місця

Почаївська лавра Мабуть, найвідоміше місце християнських паломництв на Тернопільщині – це Свято-Успенська Почаївська лавра в місті Почаїв. Після Києво-Печерської лаври це другий за величиною в Україні храмовий комплекс і монастир. Заснували його, згідно з переказами, в 13 столітті ченці Києво-Печерської лаври, що рятувалися в тутешніх місцях від навали татар. Справжня перлина храмового комплексу – 56-метровий собор на честь Успіння Пресвятої Богородиці в стилі пізнього бароко, що стоїть на горі. Це архітектурна пам'ятка 18 століття.

Зарваниця – духовний центр католицтва

Марійський духовний центр у селі Зарваниця Теребовлянського району – це відоме місце християн-католиків з усього світу. Головна святиня храму, якій їдуть вклонитися – чудотворна Зарваницька ікона Божої Матері. Тут знаходиться і лікувальне джерело, біля якого, за легендою, ченцеві, який заснував потім монастир, явилася Божа Матір.

Дивовижні печери

Печера Кришталева

Гіпсова печера Кришталева в селі Кривче не така велика і екстремальна, як Оптимістична. Але приваблює туристів химерними і ніжними візерунками з кристалів гіпсу пастельних тонів: білих, жовтих, рожевих. Екскурсійний маршрут – два з половиною кілометри

Печера Млинки

Поблукати гіпсовими лабіринтами можна і в печері Млинки, яка знаходиться в селі Залісся Чортківського району. Тут ви побачите химерні кристали різних кольорів і відтінків, аж до чорного. Печера вважається непростою для походів, але в супроводі досвідчених спелеологів прогулянка вдасться. Спорядження видається напрокат.

Печера Вертеба

Єдина в Україні печера-музей Вертеба теж знаходиться в Борщівському районі Тернопільської області біля села Більче-Золоте. У підземному музеї зберігаються артефакти Трипільської культури, знайдені в тутешніх місцях. Адже в давні часи тут було ціле підземне місто. Зараз печера – це відділ Борщівського краєзнавчого музею.

вівторок, 21 квітня 2020 р.

Чорнобильська катастрофа
26 квітня 1986 року о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. Основні наслідки аварії були подолані за 7 місяців і вже у листопаді два з трьох вцілілих енергоблоків були знову введені в експлуатацію.

ісля десятиліття успішної експлуатації атомних реакторів подвійного призначення, на яких крім генерації електроенергії вироблялись ізотопи для військових потреб, з середини 1960-х років у СРСР почалась розробка одноцільових безкорпусних реакторів, відомих як РБМК (Реактор великої потужності канальний — російською), для виробництва електричної і теплової енергії. Енергоблоки з реакторами подібного типу мали стати основою великої мережі атомних електростанцій (АЕС), загальна електрична потужність котрих за десятиліття мала сягнути 8 ГВт. В рамках цієї програми для забезпечення електроенергією Центрального енергетичного району СРСР, до якого входило 27 областей УРСР і Ростовська область РРСФР, біля Києва планувалось звести Центрально-Українську АЕС. Дирекція з її будівництва, створена 11 грудня 1969 року наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР, опікувалась не лише власне АЕС біля села Копачі за 18 км на північний захід від Чорнобиля, але й містом-супутником, спроектованим поблизу залізничної станції Янів, що на відстані 2 кілометрів від майбутньої АЕС, яке мало стати важливим транспортним і промисловим центром з населенням до 85 тисяч чоловік.

Населений пункт Прип'ять був заснований 4 лютого 1970 року, а вже у травні почалось риття котловану для майбутньої АЕС, згодом перейменованої на Чорнобильську. Перший її енергоблок було прийнято в експлуатацію 14 грудня 1977 року, другий — 10 січня 1979-го. Того ж року Прип'ять постановою Верховної Ради УРСР отримала статус міста. 3 грудня 1981 року відбувся енергетичний пуск третього енергоблоку, 25 листопада 1983 року — четвертого.

Будівництво Чорнобильської АЕС (місто Прип'ять — біля обрію по центру) © Віталій Козлов

Через чотири місяці Чорнобильська АЕС вийшла на проектну потужність 4 000 МВт, виробляючи близько 10% електроенергії України.

На кінець квітня 1986 року було заплановано зупинку 4-го енергоблоку для проведення поточного ремонту. Як правило, подібні заходи використовувались для проведення технічних експериментів для удосконалення обладнання АЕС і вивчення режимів його експлуатації. На цей раз було вирішено випробувати можливість використання інерції обертання турбін після їх відключення в якості резервного джерела живлення на випадок його аварійного відключення. Вперше вивчення різних режимів сповільнення реактора РБМК-1000 було проведене 9 вересня 1982 року, але привело до пошкодження тепловиділяючої збірки і розриву одного з технологічних каналів через відмову системи аварійного захисту. Після доопрацювання турбогенератора експерименти проводились ще двічі, але обидва рази невдало, хоча й без фізичних пошкоджень обладнання.

Окис урану у пучку цирконієвих трубок тепловиділяючих збірок опускають в зону реактора одного з енергоблоків Чорнобильської АЕС © Віталій Козлов

Чергове випробування розпочалось о 1-й ночі проти 25 квітня з поступового зниження потужності реактора 4-го енергоблоку. Через 13 годин була планово відключена система автономного охолодження реактора, однак невдовзі на вимогу диспетчера «Київенерго» виведення блоку довелось зупинити і до 11-ї вечора він пропрацював на половині потужності.

Такий позаштатний режим призвів до т. зв. «отруєння» реактора ізотопами ксенона, через що о 0-28 26 квітня 1986 року відбулось миттєве падіння практично до нуля потужності реактора. За півгодини її вдалось підняти, правда, до втричі нижчого значення, ніж передбачав регламент випробувань. Попри це о 1-07 вони були продовжені. Підключення шести насосів в якості навантаження призвело до неочікувано стрімкого збільшення потужності, яке взяти під контроль не вдалось, й по сигналу аварійного захисту, який о 1-23-39 спрацював на пульті оператора АЕС, почалось відключення реактора. Проте через його конструктивний недолік опускання поглинаючих стержнів в активну зону відбувалось надто повільно, реактор заглушити не вдалось, і о 1-23-47 пролунав вибух, а через дві секунди — ще один.

Вибухи на Чорнобильській АЕС були не ядерними, а хімічними, як наслідок перегріву реактора і накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції

Потужність вибухів була настільки великою, що вони повністю зруйнували обшивку реактора і зірвали багатотонну верхню плиту 4-го енергоблоку, крізь яку в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію і стронцію.

Першою жертвою аварії став оператор циркулярних насосів Валерій Ходемчук, який загинув під уламками. Його тіло знайти так і не вдалось.

Через сім хвилин на місце вибуху прибули пожежні команди з Чорнобиля і Прип'яті, зусиллями яких за три години вдалось локалізувати пожежу і запобігти її поширенню на 3-й енергоблок, з'єднаний з 4-м спільним коридором. У перші години після аварії у рятувальників не було розуміння ситуації і активну зону реактора намагались охолодити водою. Ці зусилля виявились марними і привели до опромінення (в ряді випадків смертельного) багатьох людей. О 6-й ранку від опіків і перелому хребта в лікарні помер інженер-наладник Володимир Шашенок. Близько обіду до Москви літаком було відправлено першу групу з 28 вражених радіацією з числа пожежних і співробітників АЕС. Загалом від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 чоловік і більше двох сотень було госпіталізовано.

За офіційною статистикою віддалені наслідки опромінення, виявлені за наступні 15 років, стали причиною загибелі від 60 до 80 осіб, за неофіційною — в Україні померло не менше 15 тисяч людей, які були уражені в результаті аварії на Чорнобильській АЕС

Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилось лише наступного дня, коли близько полудня 27 квітня диктор прип'ятської радіотрансляційної мережі сповістив про збір та евакуацію жителів 45-тисячного міста. Їх не попередили про масштаби і причини небезпеки, не дали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися для зменшення впливу радіоактивного забруднення. Щоб запобігти паніці, повідомлялося, що евакуація лише тимчасова, однак невдовзі довелось вивозити населення не лише з 10-кілометрової зони навколо АЕС, а й з населених пунктів у радіусі 30 км від Чорнобиля.

«Увага, шановні товариші! Міська рада народних депутатів повідомляє, що, у зв'язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції, в місті Прип'ять складається несприятлива радіаційна обстановка. Партійними та радянськими органами, військовими частинами приймаються необхідні заходи. Однак, з метою забезпечення повної безпеки людей, і, в першу чергу, дітей, виникає необхідність провести тимчасову евакуацію жителів міста в найближчі населені пункти Київської області. Для цього до кожного житлового будинку сьогодні, 27 квітня, починаючи з 14-00, будуть подані автобуси в супроводі працівників міліції та представників міськвиконкому. Рекомендується з собою взяти документи, вкрай необхідні речі, а також, на перший випадок, продукти харчування. Керівниками підприємств та установ визначено коло працівників, які залишаються на місці для забезпечення нормального функціонування підприємств міста. Всі житлові будинки на період евакуації будуть охоронятися працівниками міліції. Товариші, тимчасово залишаючи своє житло, не забудьте, будь ласка, закрити вікна, вимкнути електричні та газові прилади, перекрити водопровідні крани. Просимо дотримуватися спокою, організованості і порядку при проведенні тимчасової евакуації» — Оголошення про евакуацію з Прип'яті, 27 квітня 1986 року

Через традиційну для СРСР секретність і схильність применшувати масштаби негараздів, офіційно радянські громадяни були повідомлені про Чорнобильську аварію лише 28 квітня, коли про неї, базуючись на даних про підвищений радіаційний фон над Швецією, вже сповістили більшість іноземних засобів масової інформації. При цьому агентство ТАРС було вкрай лаконічне: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджено один з атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створено урядову комісію».

Втім, це не зупинило масових публічних заходів з нагоди Першотравня і за особистою вказівкою генерального секретаря КПРС Михайла Горбачова в Києві, Гомелі та інших містах України і Білорусі в околиці Чорнобильської АЕС пройшли велелюдні святкові демонстрації.

Лише 3 травня завершилась евакуація людей з 10-кілометрової зони навколо Чорнобильської АЕС. До 6 травня було евакуйовано жителів інших населених пунктів в радіусі 30 км навколо місця аварії, загалом понад 115 тисяч чоловік.

Гасіння 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС, квітень 1986 року

Для ліквідації наслідків аварії була створена урядова комісія на чолі з заступником голови Ради міністрів СРСР Борисом Щербиною, яка координувала свою діяльність з республіканськими комісіями в Білоруській РСР, Українській РСР і РРФСР. У 30-кілометрову зону навколо ЧАЕС почали прибувати фахівці, відряджені для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини — як регулярні, так і сформовані з терміново викликаних резервістів. Їх зусиллями через три тижні завдяки скинутим з вертольотів 4 тисячам тон суміші піску, бору, свинцю і глини вдалось ізолювати реактор 4-го енергоблоку, що продовжував випромінювати радіацію, і зупинити подальше забруднення ґрунту. Щоб запобігти зараженню ґрунтових вод і Дніпра, інженерними військами навколо АЕС була споруджена захисна стіна, глибина якої місцями доходила до 30 метрів, а також були відсипані дамби на річці Прип'ять.

Ліквідатори розчищають дах 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС від радіоактивних уламків, квітень 1986 року

Для зменшення радіаційного фону, у червні 1986 року силами 90 тисяч чоловік над 4-м реактором Чорнобильської АЕС почалось зведення спеціального бетонного «саркофагу».

Основна частина робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС була виконана у 1986—87 роках силами приблизно 240 000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600 000 осіб

Офіційне розслідування, проведене Державною комісією і підтримане Міжнародним агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), провину за аварію поклало майже виключно на персонал ЧАЕС, і в листопаді того ж 1986 року, по завершенні за рекордні 205 днів зведення над 4-м енергоблоком ізоляційної споруди, відомої як «Укриття», 1-й та 2-й енергоблоки, а грудні 1987 року й 3-й енергоблок були знову введені в експлуатацію. Проте, вже у 1993 році уповноваженими міжнародними інституціями, у тому числі й МАГАТЕ, раніше зроблені висновки було визнано помилковими і головною причиною аварії було названо конструктивну недосконалість реактора РБМК-1000, що у поєднанні з неправильною підготовкою експерименту і «низькою безпековою культурою» непоінформованих про потенційні загрози операторів призвело до фатальних наслідків. Великі пожежі і аварії, що трапились у подальші роки, змусили переглянути можливість експлуатації Чорнобильської АЕС і у 1996 році був зупинений спочатку другий, а потім і перший її енергоблок.

29 березня 2000 року було прийнято постанову уряду України № 598 «Про дострокове припинення експлуатації енергоблока № 3 та остаточне закриття Чорнобильської АЕС» й о 13-17 15 грудня ЧАЕС повністю припинила свою роботу.

У квітні 2012 року за фінансової підтримки країн «великої вісімки» і Європейського банку реконструкції та розвитку силами міжнародного консорціуму почалось будівництво нового «саркофагу» над зруйнованим 4-м реактором Чорнобильської АЕС, яке має бути завершене у 2019 році.

Великдень: традиції святкування.
Свято Великдень знаменує світле Воскресіння Ісуса Христа та торжество перемоги над смертю. Великдень – традиції та прикмети свята. Сьогодні, 19 квітня, християни східного обряду відзначають Світле Христове Воскресіння, або Великдень. Це свято – найважливіше та найвеличніше у православних християн, адже приурочене Воскресінню Ісуса Христа. Читайте також День Святої Трійці 2020: коли відзначають Зелені свята Великдень є пам’яттю про спокутну жертву Ісуса Христа в ім’я порятунку роду людського від страшних мук. Це свято символізує перемогу життя над смертю, звільнення від вантажу гріха, перехід зі стану несвободи в царство свободи й любові. Тому Великдень також називають найсвітлішим святом у церковному календарі. Відзначає Світле Христове Воскресіння весь без винятку християнський світ. Великдень: чудесне воскресіння Христа Згідно з Євангелієм, невдовзі після прибуття Ісуса Христа до Єрусалиму його за 30 срібняків зрадив один із учнів – Юда. Після того Ісуса розіп’яли на хресті, а віддані учні поховали його в печері неподалік від Голгофи, вхід до якої завалили величезним каменем. На третій день після своєї смерті Ісус Христос воскрес із мертвих. У недільний день до гробу прийшли жінки-мироносиці й виявили, що місце поховання порожнє. Натомість вони побачили ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Традиції та атрибути свята Великодня Святкування Великодня починається з урочистого богослужіння, яке проходить у ніч з суботи на неділю. До церкви парафіяни традиційно беруть кошики з різними смаколиками, щоб освятити їх до святкового столу. Звісно ж, обов’язково освячують головні великодні символи – паски, писанки та крашанки. Також у кошик кладуть інші наїдки, зокрема, продукти, які не можна було вживати під час Великого посту. Світле Христове Воскресіння: історія свята Великодня. Відразу після великоднього богослужіння люди починають вітати один одного словами "Христос воскрес!", на що прийнято відповідати "Воістину воскрес!". Уже вдома вся сім’я сідає за багатий святковий стіл і розговляється після посту. Великодню трапезу слід починати з освяченої паски та писанок і крашанок, а вже потім можна ласувати іншими скоромними стравами. На Великдень існує цікава й весела забава, яка особливо сподобається дітлахам, – битися писанками або крашанками. Учасники, зокрема, стукаються крашанками, чия із них трісне першою, той і програв. Великдень: особливості святкування у 2020 році У зв’язку з пандемією коронавірусу цього року, аби не наражатися на небезпеку, вірянам радили не йти до храму й залишитися вдома, а богослужіння натомість подивитися по телевізору або інтернету. Також священнослужителі давали поради, як в умовах карантину освятити паски та інші частування вдома. Що заборонено робити на Великдень У Світле Христове Воскресіння і ще кілька наступних днів категорично не можна займатися прибиранням, пранням, прасуванням, шиттям та іншою важкою домашньою роботою. Також рекомендують утриматися від сварок і лихослів’я, адже вся негативна енергія в цей день повертається потрійною силою. Що можна та не можна робити на Великдень. Обмежень в їжі або алкогольних напоях на Великдень немає, однак слід пам’ятати головне правило – все має бути в міру. Крім того, церква вважає, що на кладовище цього дня краще не ходити. Прикмети та забобони свята Великодня Якщо у Велику неділю прокинутися з першими променями сонця, то весь рік будуть супроводжувати удача й достаток. Багатий і пишний великодній стіл приверне успіх та процвітання в дім. Читайте також Вихідні на травневі свята: як будуть відпочивати українці Щоб гроші водилися вдома, крихти після великоднього бенкету потрібно не викинути, а згодувати птахам. Добробут швидко покращиться, якщо після освячення великодніх наїдків роздати паски та крашанки нужденним. Хмари застеляють небо на Світлу неділю – чекайте прохолодного літа. Великодній день ясний і сонячний – до теплого літа і гарного врожаю. Якщо на Великдень брова засвербіла у незаміжньої дівчини, значить, вона скоро зустріне свого судженого і вийде заміж. Для того, щоб привернути багатства, у великодній ранок слід умиватися водою, залишеною з Чистого четверга. У воду потрібно покласти срібну прикрасу або грошову монетку.

четвер, 9 квітня 2020 р.

Чим зайнятися під час карантину, який оголосили через пандемію коронавірусу?

Ранок у Великому Місті зібрав для тебе 15 ідей, які допоможуть провести вимушену відпустку приємно та з користю.

1. Зайнятися самоосвітою в інтернеті

Ти давно мрієш зайнятися самоосвітою чи навіть освоїти нову професію? Карантин – це нагода більше не відкладати самоосвіту на потім.

На щастя, сьогодні в інтернеті існує чимало онлайн-платформ, які безкоштовно надають таку можливість.

Тисячі курсів за різними напрямками пропонують як українські, так і закордонні портали, а також – провідні університети світу.

Ось кілька корисних посилань:

2. Передивитись культові фільми

Чудовий підняти собі настрій під час карантину – насолодитися переглядом кіно. І почати радимо з най-най-кращого.

Наприклад, подивись наш ТОП 10 кращих фільмів усіх часів і народів і перевір, скільки стрічок із цього списку тобі ще залишилося переглянути.

3. Прочитати нову книгу

У тебе на телефоні або на полиці накопичилися книжки, які давно плануєш прочитати? Час настав!

А для тих, хто ще не визначився, що саме читати, ми створили кілька корисних добірок:

4.Послухати вистави Віденської опери

Віденська опера підготувала свою відповідь коронавірусу: там запустили безкоштовну онлайн-трансляцію оперних і балетних творів на період карантину.

Вистави проходитимуть щодня о 19:00 за віденським часом (або ж 20.00 за київським) і залишатимуться доступними протягом доби.

Аби безкоштовно дивитися вистави, потрібно зареєструватися на сайті Віденської опери.

5. Прогулятися віртуальними музеями

Відвідувати найкращі музеї світу, навіть не виходячи з дому, цілком реально.

Адже більшість із них оцифрували десятки тисяч видатних творів зі своїх колекцій.

Наприклад, можна вирушити у віртуальний тур по паризькому Лувру, мадридському Прадо, флорентійському Уффіці, нью-йоркському музею Метрополітен та по багатьох інших.

6. Почати вчити нову мову

Давно мрієш вивчити польську, іспанську або китайську? А може, хочеш нарешті довести до ума англійську?

Чому б не зайнятися цим просто зараз!

Лови кілька корисних добірок, які ми створили спеціально для тебе:

7. Зробити генеральне прибирання

Прибирання і розбір речей – одне з найкорисніших занять під час карантину.

Протри пил, проведи вологе прибирання, помий підлогу, викинь старі непотрібні речі.

Ретельно прибери у ванній кімнаті та на кухні. Випери штори. Одним словом, зроби все те, що вже давно відкладалося на потім.

Коли дім блищатиме – і дихатиметься, і думатиметься легше.

Також по темі:Як продезінфікувати смартфон і не нашкодити екрану: дієві методи Як зробити захисну маску своїми руками: профілактика коронавірусу Як зробити антисептик у домашніх умовах: 3 рецепти

8. Зайнятися своєю зовнішністю

У тебе зазвичай не вистачає часу на себе? Саме час це виправити! Почни робити домашні масочки для волосся і та обличчя.

Згадай про скраби та патчі, які давно пиляться на поличці у ванній.

А ще – уяви себе стилістом: розбери гардероб та викинь те, що вже не плануєш носити. А з решти речей спробуй скласти стильні, неочікувані комплекти.

9. Зайнятися йогою або фітнесом

Аби тримати себе у формі, зовсім не обов’язково ходити до спортзалу. Займатися спортом можна і вдома.

А щоб робити це правильно, пошукай на YouTube відеоуроки з професійними тренерами.

Або займайся спортом разом із ведучою Ранку у Великому Місті Юлією Зорій та її рубрикою Зорій качає.

10. Знайти віддалену роботу

Карантин забрав у тебе можливість заробити? Це не привіт сидіти, склавши руки! Саме час зайнятися пошуком віддаленої роботи на фрілансі.

Знайти її можна на багатьох сайтах, наприклад, Upwork або Freelancer.

11. Скласти список цілей

Зазвичай такими речами радять займатися напередодні Нового року.

Але під час річних звітів та передсвяткової суматохи не всі можуть знайти час і сили на планування.

Тож якщо у тебе ще немає списку своїх цілей, планів та цінностей – саме час це виправити.

12. Освоїти новий рецепт

Зазвичай увечері хочеться просто полежати і глянути серію улюбленого серіалу, а не годинами стояти біля плити.

Але на карантині все по іншому. Вільний час у тебе тепер є, тож чому б не навчитися готувати торт, лазанью або, наприклад, суші?

13. Поспілкуватися по відеозв’язку

Під час карантину не можна ходити в гості до рідних і друзів. Але спілкуватися з ними онлайн – ніхто не заважає.

То чому б не влаштувати сеанс відеозв’язку як з рідними, так і з давніми друзями, з якими ви давно не бачились?

14. Займатися коханням 🙂

А чому б ні? Якщо ви на карантині разом із другою половинкою – це чудовий привід влаштувати собі справжню романтичну відпустку.

І нехай весь світ зачекає… 🙂

15. Нарешті виспатись

У коловороті насичених робочих буднів ми часто мріємо виспатись. Але зазвичай не встигаємо.

Тепер така можливість у тебе є.

Тож поповнюй дефіцит сну, насолоджуйся життям, і головне – бережи здоров’я!

Нагадаємо, раніше ми розповілали, як Україна і світ борються з коронавірусом.

середу, 29 квітня 2020 р.