Як запобігти застуді

Грип є найпоширенішим інфекційним захворюванням. Епідемії грипу періодично охоплюють всю земну кулю, і тоді ми піддаємося загрозі зараження цим вірусом. Але грип – це не просто застуда . Ця агресивна хвороба має дуже неприємні прояви у вигляді високої температури, головного болю, сильної нежиті та кашлю. Крім того, грип загрожує нам цілим рядом небезпечних ускладнень. Щорічно у світі від грипу помирають сотні тисяч людей. Як відомо, хворобу завжди краще попередити, ніж лікувати. Розумна профілактика застудних захворювань мінімізує ймовірність зараження хвороботворними вірусами.

Як запобігти застуді?

- Перед виходом на вулицю поставте собі так званий "щит" від інфекцій. Змастіть носа оксаліновою маззю чи дитячим кремом, віруси не зможуть проникнути далі у ваш організм.

- Частіше мийте руки. Саме з допомогою рук віруси потрапляють на слизові рота і носа. А якщо ви зайшли в приміщення з вулиці, то про процедуру миття рук взагалі не варто забувати ніколи.

- Провітрюйте приЇїміщення. Якою б не була погода на вулиці, потрібно хоча б 2-3 рази на день провітрювати приміщення, в якому ви перебуваєте. Провітрювання та вологе прибирання зменшують кількість мікроорганізмів в повітрі, тим самим знижуючи ймовірність зараження.

- 

Їжте більше свіжих овочів і фруктів, що містять вітамін С. Він допомагає зміцнити нашу імунну систему, збільшує стійкість до інфекцій, при захворюванні застудними захворюваннями сприяє швидкому одужанню.

- Не забувайте про такий продукт як часник. Фітонциди, які містить часник, "вбивають" віруси.

- На роботі, перш ніж пити зі своєї чашки чай або каву, обдавайте чашку окропом. Окріп нейтралізує віруси, які в неї могли потрапити.

Також уникайте переохолодження, стресу і сильного виснаження. Якщо таке вже сталося — постарайтеся добре зігрітися, розслабити тіло та відновити сили. Чаї з чебрецем, імбиром, корицею, кардамоном чи гвоздикою добре зігріють, покращать настрій, а отже, допоможуть здолати віруси.

Більше гуляйте і навіть бігайте надворі. Це покращить кровообіг у ногах та носі, і підготує судини до правильної реакції на зміну температур — тобто загартує тіло. Прогулянки знижують стрес і сприяють утворенню вітаміну D. Тим самим вони зміцнюють імунну систему.

Головне на прогулянці — правильно вдягатися: легко, зручно і тепло. Верхній одяг має захищати від вітру та дощу. До тіла має щільно прилягати один шар одягу (наприклад, термобілизна), а на нього слід одягнути вільне вбрання. Це створить шар повітря, що вас грітиме!

А от пігулки пити не варто. Здоровим людям не можна пити імуномодулятори. Вітаміни та мікроелементи найкраще отримувати з їжі, наприклад: яблук, моркви, капусти, зеленої цибулі, томатного соку, гарбузового насіння!.. Лимони та апельсини корисні не скільки вітаміном С, скільки ефірними оліями, які додають бадьорості та знищують віруси.

Культура поведінки в колективі

Те, як людина веде себе в суспільстві, як він взаємодіє зі знайомими і незнайомими людьми, говорить про його «культури поведінки», характеризує його як вихованого або невоспітанного людини. І щоб гідно поводитися в тій чи іншій ситуації, треба знати певні норми і правила поведінки, а також володіти високими моральними якостями.

Особливості

Культура поведінки – це таке широке поняття, яке об'єднує громадські норми з моральними цінностями. Іншими словами, це такі правила і особливості поведінки, які нерозривно пов'язані з моральністю та вихованням людини.

Саме завдяки нормам можна визначити, правильно чи неправильно поводяться люди в тій чи іншій ситуації, – це своєрідний суспільний критерій.

Вихована людина завжди готовий дотримуватися правил поведінки, бути тактовним і доброзичливим по відношенню до інших, навіть незнайомим людям.

В поняття «культура поведінки» входять і ще декілька аспектів:

Набір дій людини в громадських місцях (парк, транспорт, робота, школа, чергу, банк, зупинка, магазин). Те, як людина веде себе, як вирішує конфліктні ситуації – все це є показником його моральної культури.

Побутова культура. Мається на увазі те, як людина реалізує свої особисті потреби, як організовує своє дозвілля.

Правильна і красива мова. Невід'ємна частина культури поведінки. Жаргонні вирази не характеризують людину з кращого боку. До речі відноситься і міміка з жестами.

Дотримання етикетних норм – показник хороших манер і вихованості. Важливо не забувати про них, особливо перебуваючи в громадських місцях.

Пристойний і охайний зовнішній вигляд, дотримання правил гігієни – це прояв зовнішньої культури, і воно також необхідно

Культурне виховання

Норми поведінки, невіддільні від поняття моральності закладаються в кожній людині з дитинства. З ранніх років дитина має засвоювати певні правила, які в подальшому стануть невід'ємною частиною його взаємодії як з однолітками, так і з дорослими людьми.Виховуючи дитину, варто пам'ятати про те, що в дошкільному віці він не здатний точно слідувати яким-небудь правилом поведінки, може не до кінця усвідомлювати той чи інший вчинок, а його навички і звички нестійкі і можуть помінятися. Як же виховати з дитини моральної і культурної людини?

Існують такі способи:

Треба, щоб в сім'ї завжди панувала сприятлива атмосфера для такого виховання. Маленькі діти схильні до наслідування, і якщо вони бачать, що батьки дбайливі, вони відповідатимуть тим же і будуть слухатися їх. Обстановка, що панує в сім'ї, також робить вплив на характер дитини і його взаємодію з іншими дітьми.

З самого раннього віку потрібно прищепити дитині основні правила спілкування з однолітками. Тобто вже в два-три роки малюк повинен шанобливо ставитися до інших дітей: не намагатися відбирати іграшки, не заважати дозвіллю інших дітей, не битися і не хуліганити. Доброзичливість до людей – це основа культурної поведінки.

Крім правильної поведінки в суспільстві, важливо пояснити дітям про необхідність берегти природу. Дитина повинна бачити красу рослин, вміти доглядати за ними, а також любити тварин.

Крім цього, потрібно розвинути у дітях прагнення до праці. Вони повинні бути готові виконувати те чи інше доручення дорослих, надавати допомогу (самостійно прибрати іграшки, допомогти протерти пил).

Поступово вимоги до дітей повинні ставати вище. У віці чотирьох років дитина вже краще усвідомлює свої вчинки, у нього розвиваються нові якості – слід навчити його ввічливості (звертатися до дорослій людині на «ви»), безконфліктності. У цьому віці діти добре засвоюють правила етикету, тому пора пояснити йому норми поведінки в громадських місцях (бібліотека, транспорт, театр, кіно)

Важливий контроль з боку батьків. Необхідно оцінювати виконання того чи іншого правила як позитивно, так і негативно (але тактовно). Карати дитину за які-небудь провини потрібно, але не в грубій формі, і тим більше не фізично. Діти повинні розуміти, за що вони покарані і що зробили не так. Якщо дитина часто порушує норми поведінки, то важливо з'ясувати причини. Можливо, вони не можуть бути засвоєні ним у силу вікових та інших індивідуальних особливостей.

Етика

Культура поведінки включає в себе не тільки засвоєння людиною етикетних норм, але і етичних. Етика – це наука про моральність, тобто про внутрішньої наповненості людини, якою він керується при здійсненні того чи іншого вчинку та взаємодії з оточуючими.Етичні навички визначають те, наскільки успішно людина буде дотримуватися прийнятих норм у суспільстві. Формування цієї навички зароджується ще в дитинстві і триває в підлітковому віці. Даний період часу характеризується своїми особливостями, які слід враховувати:

У підлітків виникають нові переживання, потреби, перед ними постають нові завдання, вони змінюються не тільки зовні, але і внутрішньо.

Тут важливо не задавити підлітка контролем над виконанням засвоєних раніше етичних норм, але і не пускати все на самоплив.

У підлітка має бути розвинене вміння самостійно застосовувати засвоєні правила на практиці.

Він буде дивитися на інші зразки поведінки і брати приклад з батьків, тому важливо і дорослим дотримуватися встановлених етичних норм, навіть якщо підліток буде провокувати їх порушити.

Підліткам важливо надати свободу і особистий простір як для навчання, так і для дозвілля. Він повинен уміти організовувати свою діяльність, вміти спілкуватися з тим чи іншим учителем, брати на себе відповідальність за свої невдачі в школі.

Не варто тиснути на підлітка при виборі ним компанії однолітків. Він повинен уміти будувати правильні людські відносини на основі засвоєних ним знань в дитинстві самостійно.

Те, як підлітки виконують обов'язки і доручення, є характеристикою їх вихованості. Вони повинні бути обов'язкові і не чекати нагадувань батьків про виконання якої-небудь прохання. Важливо, щоб вони брали на себе відповідальність за частину сімейних обов'язків, які їм відведені.

Батькам важливо контролювати особисте життя підлітка, але не на шкоду його особистого простору. Досить цікавитися його думками і вміти приймати його світогляд, бути доброзичливим, вміти вислухати та дати короткий і істотний рада.Поради та рекомендації

Існують певні норми повсякденного культурної поведінки, яких необхідно дотримуватися в суспільстві (лікарні, театрі, на транспорті, у школі, ігровий майданчику):

Вітання – важливий ритуал між людьми, який говорить, насамперед, про вихованість. Потрібно вітатися з людьми, навіть з незнайомими. Наприклад, якщо дві незнайомих людини їдуть разом у ліфті або зустрічаються в під'їзді, доречно буде привітатися або просто кивнути на знак вітання.

Хвастощі – це погана манера, а скромність – невід'ємна частина культурної поведінки, тому не варто хвалитися чим-то перед іншими, особливо перед людьми молодшого віку.

Важливо запам'ятати, що якщо дві людини зустрічаються на вході куди-то (в магазин або транспорт), то спочатку потрібно випустити того, хто виходить, а вже потім заходити.

У транспорті потрібно обов'язково поступатися місцем літній людині, вагітній жінці, інваліду, пасажиру з маленькою дитиною або важкою сумкою. Також прийнято пропускати всіх цих людей вперед і відкривати їм двері, заходячи кудись (наприклад, магазин).

Розглядання людини з тим чи іншим зовнішнім недоліком – це непристойно і невиховано. Навіть якщо вада кидається в очі, краще зробити вигляд, що нічого примітного в зовнішності людини немає, тобто не більше, ніж у інших.

При виникненні спору на грубість не варто відповідати грубістю, щоб не загострити конфліктну ситуацію. Краще пом'якшити спір пошуками компромісу, а явну грубість варто проігнорувати.

Пам'яті героїв Крут

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів більшовицький наступ на Київ було зупинено на чотири дні, що дало змогу укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Цим документом Україна визнавалась самостійною державою з західним кордоном, що існував між Австро-Угорщиною й Росією до 1914 року. Холмщина і Підляшшя відходили до України. Водночас Договір передбачав встановлення дипломатичних відносин між деякими країнами, повернення військовополонених, обмін цивільних інтернованих, відмову від будь-яких анексій і контрибуцій, негайне відновлення економічних контактів і взаємного обміну товарами.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила в УНР і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в сутичку, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

На сьогодні вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб. Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 чоловік.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність.

На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут».