Культура поведінки – це таке широке поняття, яке об'єднує громадські норми з моральними цінностями. Іншими словами, це такі правила і особливості поведінки, які нерозривно пов'язані з моральністю та вихованням людини.
Саме завдяки нормам можна визначити, правильно чи неправильно поводяться люди в тій чи іншій ситуації, – це своєрідний суспільний критерій.
Вихована людина завжди готовий дотримуватися правил поведінки, бути тактовним і доброзичливим по відношенню до інших, навіть незнайомим людям.
В поняття «культура поведінки» входять і ще декілька аспектів:
Набір дій людини в громадських місцях (парк, транспорт, робота, школа, чергу, банк, зупинка, магазин). Те, як людина веде себе, як вирішує конфліктні ситуації – все це є показником його моральної культури.
Побутова культура. Мається на увазі те, як людина реалізує свої особисті потреби, як організовує своє дозвілля.
Правильна і красива мова. Невід'ємна частина культури поведінки. Жаргонні вирази не характеризують людину з кращого боку. До речі відноситься і міміка з жестами.
Дотримання етикетних норм – показник хороших манер і вихованості. Важливо не забувати про них, особливо перебуваючи в громадських місцях.
Пристойний і охайний зовнішній вигляд, дотримання правил гігієни – це прояв зовнішньої культури, і воно також необхідно
Культурне виховання
Норми поведінки, невіддільні від поняття моральності закладаються в кожній людині з дитинства. З ранніх років дитина має засвоювати певні правила, які в подальшому стануть невід'ємною частиною його взаємодії як з однолітками, так і з дорослими людьми.Виховуючи дитину, варто пам'ятати про те, що в дошкільному віці він не здатний точно слідувати яким-небудь правилом поведінки, може не до кінця усвідомлювати той чи інший вчинок, а його навички і звички нестійкі і можуть помінятися. Як же виховати з дитини моральної і культурної людини?
Існують такі способи:
Треба, щоб в сім'ї завжди панувала сприятлива атмосфера для такого виховання. Маленькі діти схильні до наслідування, і якщо вони бачать, що батьки дбайливі, вони відповідатимуть тим же і будуть слухатися їх. Обстановка, що панує в сім'ї, також робить вплив на характер дитини і його взаємодію з іншими дітьми.
З самого раннього віку потрібно прищепити дитині основні правила спілкування з однолітками. Тобто вже в два-три роки малюк повинен шанобливо ставитися до інших дітей: не намагатися відбирати іграшки, не заважати дозвіллю інших дітей, не битися і не хуліганити. Доброзичливість до людей – це основа культурної поведінки.
Крім правильної поведінки в суспільстві, важливо пояснити дітям про необхідність берегти природу. Дитина повинна бачити красу рослин, вміти доглядати за ними, а також любити тварин.
Крім цього, потрібно розвинути у дітях прагнення до праці. Вони повинні бути готові виконувати те чи інше доручення дорослих, надавати допомогу (самостійно прибрати іграшки, допомогти протерти пил).
Поступово вимоги до дітей повинні ставати вище. У віці чотирьох років дитина вже краще усвідомлює свої вчинки, у нього розвиваються нові якості – слід навчити його ввічливості (звертатися до дорослій людині на «ви»), безконфліктності. У цьому віці діти добре засвоюють правила етикету, тому пора пояснити йому норми поведінки в громадських місцях (бібліотека, транспорт, театр, кіно)
Важливий контроль з боку батьків. Необхідно оцінювати виконання того чи іншого правила як позитивно, так і негативно (але тактовно). Карати дитину за які-небудь провини потрібно, але не в грубій формі, і тим більше не фізично. Діти повинні розуміти, за що вони покарані і що зробили не так. Якщо дитина часто порушує норми поведінки, то важливо з'ясувати причини. Можливо, вони не можуть бути засвоєні ним у силу вікових та інших індивідуальних особливостей.
Етика
Культура поведінки включає в себе не тільки засвоєння людиною етикетних норм, але і етичних. Етика – це наука про моральність, тобто про внутрішньої наповненості людини, якою він керується при здійсненні того чи іншого вчинку та взаємодії з оточуючими.Етичні навички визначають те, наскільки успішно людина буде дотримуватися прийнятих норм у суспільстві. Формування цієї навички зароджується ще в дитинстві і триває в підлітковому віці. Даний період часу характеризується своїми особливостями, які слід враховувати:
У підлітків виникають нові переживання, потреби, перед ними постають нові завдання, вони змінюються не тільки зовні, але і внутрішньо.
Тут важливо не задавити підлітка контролем над виконанням засвоєних раніше етичних норм, але і не пускати все на самоплив.
У підлітка має бути розвинене вміння самостійно застосовувати засвоєні правила на практиці.
Він буде дивитися на інші зразки поведінки і брати приклад з батьків, тому важливо і дорослим дотримуватися встановлених етичних норм, навіть якщо підліток буде провокувати їх порушити.
Підліткам важливо надати свободу і особистий простір як для навчання, так і для дозвілля. Він повинен уміти організовувати свою діяльність, вміти спілкуватися з тим чи іншим учителем, брати на себе відповідальність за свої невдачі в школі.
Не варто тиснути на підлітка при виборі ним компанії однолітків. Він повинен уміти будувати правильні людські відносини на основі засвоєних ним знань в дитинстві самостійно.
Те, як підлітки виконують обов'язки і доручення, є характеристикою їх вихованості. Вони повинні бути обов'язкові і не чекати нагадувань батьків про виконання якої-небудь прохання. Важливо, щоб вони брали на себе відповідальність за частину сімейних обов'язків, які їм відведені.
Батькам важливо контролювати особисте життя підлітка, але не на шкоду його особистого простору. Досить цікавитися його думками і вміти приймати його світогляд, бути доброзичливим, вміти вислухати та дати короткий і істотний рада.Поради та рекомендації
Існують певні норми повсякденного культурної поведінки, яких необхідно дотримуватися в суспільстві (лікарні, театрі, на транспорті, у школі, ігровий майданчику):
Вітання – важливий ритуал між людьми, який говорить, насамперед, про вихованість. Потрібно вітатися з людьми, навіть з незнайомими. Наприклад, якщо дві незнайомих людини їдуть разом у ліфті або зустрічаються в під'їзді, доречно буде привітатися або просто кивнути на знак вітання.
Хвастощі – це погана манера, а скромність – невід'ємна частина культурної поведінки, тому не варто хвалитися чим-то перед іншими, особливо перед людьми молодшого віку.
Важливо запам'ятати, що якщо дві людини зустрічаються на вході куди-то (в магазин або транспорт), то спочатку потрібно випустити того, хто виходить, а вже потім заходити.
У транспорті потрібно обов'язково поступатися місцем літній людині, вагітній жінці, інваліду, пасажиру з маленькою дитиною або важкою сумкою. Також прийнято пропускати всіх цих людей вперед і відкривати їм двері, заходячи кудись (наприклад, магазин).
Розглядання людини з тим чи іншим зовнішнім недоліком – це непристойно і невиховано. Навіть якщо вада кидається в очі, краще зробити вигляд, що нічого примітного в зовнішності людини немає, тобто не більше, ніж у інших.
При виникненні спору на грубість не варто відповідати грубістю, щоб не загострити конфліктну ситуацію. Краще пом'якшити спір пошуками компромісу, а явну грубість варто проігнорувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар